Історія міста Берегова

Берегово (Берегсас) — районний центр, з 2001 року місто обласного підпорядкування. З півночі й південного сходу місто оточують південні відроги вулканічних Карпат. Через місто протікає канал Берке, який з'єднує води річок Боржави і Латориці. Берегово зв'язане залізничною колією Чоп—Батьово—Солотвино, спорудженою в 1872 році. Людське життя, як свідчать археологічні джерела, в околиці Берегова зародилося ще в давньому кам'яному віці (400—150 тис. років тому) і продовжувалося з невеликими перервами в добу міді й бронзи, залізному віці, в І тисячолітті нашої ери.

В кінці IX ст. в Карпатській улоговині "здобувають нову батьківщину" угорці (мадяри). З утворенням Угорської ^ранньофеодальної держави Закарпаття, в т.ч. и Верегсас, увійшло до складу Угорської держави, яке тривало майже ціле тисячоліття.

Починаючи з другої половини X — першої половини XI ст. угорці починають інтенсивно заселяти правобережну Потиську рівнину. Про це свідчить недавно відкритий у сЧома могильник мадярських воїнів-кіннотників, знаті середнього достатку та рядових мадярських общинників. Виявлено також; розрізнені мадярські поховання та речові знахідки в Берегові, Сваляві, Мукачеві, Ужгороді, Соломонові та ін.

У результаті розпаду первіснообщинних та розвитку феодальних відносин у XI—XIII ст. землі сучасної околиці Берегова опинилися під владою угорських королів. Згідно з королівською грамотою від 1048 року король Ендре подарував Берегівшину брату герцогу Бейлі. Після його смерті в 106 3 році край перейшов у володіння сина Ламперта, від якого поселення на початку своєї історії отримало назву Лампертгаза (Вілла Ламберті).

В 1141 році поселення перейшло у володіння угорського короля Гейзи II, який запросив із Саксонії на свої землі саксів. З того часу в документах поряд з назвою Лампертгазо з'являються назви Лупрехтсас, Лапрехсас, Лупрегзаз, пізніші варіанти однієї і тієї ж назви.

У1241 році орди хана Батия настільки спустошили поселення, що король Бейла IV (1245—1270) змушений був запросити нових переселенців і надати їм ряд привілеїв: право вільного пересування, користування лісами, азі 247 року вільної торгівлі по суботах. Тоді ж король надає Лампрехтсасу статус королівського міста, що покращило його економічний і політичний стан. У 1271 році із села Береги в королівське містечко Лампрехтсас переноситься комітатське управління і воно стає центром комітату Берег. Невдовзі, у 1274 році в письмових джерелах поряд з іншими вперше з 'являється назва Берегсас.

У 1342 році Берегсас отримує магдебурзьке право, згідно з яким у місті утворювалось самоуправління, очолене виборним старостою та 15-ма радниками. У XV ст. Берегсас стає першим містом на Закарпатті, де виникли об'єднання ремісників — цехи. Перший з них цех шевців був створений у місті в 1446 році. У 1342 році Берегсас отримує магдебурзьке право, згідно з яким у місті утворювалось самоуправління, очолене виборним старостою та 15-ма радниками. У XV ст. Берегсас стає першим містом на Закарпатті, де виникли об'єднання ремісників — цехи. Перший з них цех шевців був створений у місті в 1446 році.

Починаючи з XVII ст., Берегсас поступово перетворюється в ремісничий і торговельний центр.

Містечко зазнало значного спустошення в 1566 році в результаті набігу кримських татар на Трансільванію і Закарпаття.

У1657 році Берегсас був спалений і пограбований жовнірами польського воєводи Любомирського. Це була свого роду помста за допомогу, яку надавав трансільванський князь Дьєрдь І Ракоці шведам у війні з Польщею. У 1649 році в Берегсасі було 127 дворів, в яких проживало 353 чол., у т.ч. 170 селян з наділом, 72 желярі (мали хату без землі) і 37 ремісників. У 1552 році власник мукачівського замку граф Естергазі пограбував Берегсас, силою забравши 100 бочок вина.

З другої чверті XVII ст. населення Березького комітату попало під владу трансільванських князів Ракоці. їм довелося воювати з Австрією, Польщею та Османською Імперією, від якої з 1526 року Трансільванія після Могачцької битви була васально залежною. Юрій II Ракоці брав також участь в 30-річній війні на боці протестантів.

Найбільше горе спіткало міщан у 15 8 6 році, коли велика пожежа майже повністю знищила місто.

Активну участь мешканці Берегсасу взяли в національно-визвольній війні угорського народу проти Габсбургів 1703—1711 років під керівництвом Ференца II Ракоці.

Як відомо, виступ було започатковано в Березькому комітаті 21 травня 1703 року під керівництвом Томаша Ессе. Після поразки визвольної війни 1703—1711 років Берегсас позбавили прав, що існували до 1869 року. Було ліквідовано міське самоуправління, право адміністративного центру.

У1726 році австрійський імператор подарував значну частину Березького комітату, в т.ч. Берегсас, графу Шенборну Бухгейму, на якій було створено Мукачівсько-Чинадіївську домінію. Мешканці міста в 1749 році змушені були заключити договір з домінією, згідно з яким зобов'язувалися платити щорічно в казну 700 форинтів.

Незважаючи на різні перепони, Берегсас поступово розбудовувався. В1803 році в місті нараховувалося 375 будинків. У183броці створена комітатська пошта, друкарня. Своєю продукцією особливо славилися берегсаські гончарі, які в першій половиш XIX ст. засвоїли прийоми виготовлення глазурі, кахельних плиток, посуду з наліпним орнаментом.

У 1824 році Берегсас отримав право проводити щорічно шість ярмарків та шість торгів перед святами. В 1813 році в місті була відкрита перша аптека. Працювала шестикласна школа, в якій навчалося 30 дітей міщан.

З вересня 1919 року почалася окупація чехословацькими військами Підкарпатської Русі (Закарпаття). Вона здійснювалася згідно з Сен-Жерменським договором від 10 вересня 1919 року, за яким Закарпаття під назвою "Підкарпатська Русь" увійшло до складу Чехословацької республіки на правах автономної одиниці. За роки входження Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини Берегсас було перейменовано в Берегово і стало окружним центром.

Двадцять шостого жовтня 1944 року частини 138-й стрілецької дивізії визволили Берегово від фашистів. Двадцять другого січня 1946 року був утворений Берегівський округ з центром у Берегові у складі Закарпатської області У РСР. День міста — 17 травня.